Луніна А. Камерний формат творчості Євгена Станковича: На перехресті картинно-пейзажної візуальності, кінозображальності й нової простоти

Луніна А. Камерний формат творчості Євгена Станковича: На перехресті "картинно-пейзажної візуальності", "кінозображальності" й "нової простоти" / А. Луніна // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. - 2013. - Вип. 5. - С. 141-147.Починаючи з 1970‑х, українська камерна музика підіграє провідну роль серед інших жанрів. Їй відведено значне місце у творчості Валентина Сильвестрова, Леоніда Грабовського, Олега Ківи, Івана Карабиця, Ярослава Верещагіна, Володимира Загорцева, Володимира Шумейка, Юрія Іщенка, Ігоря Щербакова, Ганни Гаврилець, Кармелли Цепколенко, Юлії Гомельської, Золтана Алмаші та ін. Для Євгена Станковича камерна музика — своєрідна творча лабораторія, сфера новацій, напрацювання нових композиційних прийомів і виразових засобів. Все, що було композитором знайдено у сфері камерної музики, далі ним транспонувалося у великомасштабні твори. Більше того, музика камерного жанру завжди розвивалася паралельно з музикою великих полотен Майстра, представлених шістьома балетами, шістьома симфоніями, двома операми, концертами для різних виконавських складів, розвинутих симфонічних, оркестрово-вокальних та хорових творів тощо.