Луніна, А.Є. Нова форматність музики Євгена Станковича

Луніна, А. Є. Нова форматність музики Євгена Станковича / Луніна А. Є. // Часопис Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського : наук. журн. — Київ, 2012. — № 4 (17). — 43-54.автори яких досліджують творчість композитора в різних аспектах, зокрема – харак-
теристика життєвого і творчого шляху митця (С. Лісецький1), його творчий портрет
(В. Москаленко2), цілісний аналіз музичних творів (О. Зінькевич3), особливостей його
індивідуального стилю (І. Коханик4), аналіз окремих творів (Р. Станкович-Спольська)5
тощо. Розглянуто його симфонії (шість великих і десять камерних), балети («Ольга»,
«Вікінги», «Володар Борисфену»6, «Травнева ніч», «Ніч перед Різдвом», «Прометей»),
опери («Коли цвіте папороть»7 і “Opera rustica”8), а також музику хорову, камерну, до
кінофільмів. Дослідники наголошують на особливому, вишуканому мелодичному
обдаруванні композитора, на переважанні у його творчості симфонічного жанру.
Творчість Є. Станковича постійно привертає увагу не лише слухачів і виконавців, а й
музикознавців.
Ме т а с т а т т і – розглянути творчість Є. Станковича як композитора «нового
формату» мислення, запропонувати культурологічну характеристику його музики,
виявивши в ній такі фундаментальні категорії, як Час і Простір. Таке музикознавчо-
культурологічне спрямування статті надасть можливість розкрити еволюцію стилю
мислення композитора. Зазначимо, що про еволюцію мовної стилістики, а тим паче –
мислення у творчості Є. Станковича говорити досить складно. Його музика цілісна:
такими були його найперші твори – великі й камерні симфонії, об’ємні оркестрові й
камерні опуси9. Тому не просто еволюція, а модифікація мовної стилістики до її
спрощення, посилення образної символічності і метафоричності помітні у творах
пізнього періоду його творчості.