Київ: Дніпро, 2008. — 384 с. — ISBN 966-578-171-5
«...Нині ми починаємо розуміти, що відокремлене вивчення слов’янських та тюркських мов суперечить природі взаємозалежного розвитку етносів, які впродовж проминулих тисячоліть знали періоди двомовності. Ці мови, якщо розмістити їх у єдиній площині, навзаєм доповнюють одна одну.
Мусить постати нова дисципліна — тюркославістика, яка допоможе позбутися протиріч відокремленого вивчення. І головним її наслідком може стати вдосконалення загального мовознавства, що на його-досягнення, немовби на підмурівок, спираються всі суспільні науки...
...Ця праця повинна дати поштовх дискусії, внаслідок якої може народитися тюркославістика і — з’являться вдосконалені підручники з рідної мови в казахських, російських та українських школах...»